Польща і Україна. Хто між ними?

Геополітика річ складна і не може будуватися на емоціях, які б вони не були справедливі з огляду історичного кривавого досвіду. Не поляки, котрі вважають, що їхній рід пішов із сарматів, і це так, але сармати, як і скіфи — це ми, як і анти-арії, започаткували це протистояння між нами. Нагадаю, воно почалося з Казимижа ІІІ, котрий допустив юдеїв до Польщі, гнаних за свою паскудну діяльність з усієї Європи, за визнанням їх самих, які отримали тут свою життєву базу. Там вони знову і сьогодні, і саме туди їздить єврейський «українськопатріотичний авангард» типу Портнікова, за консультаціями до своїх. Саме сектантське юдейство, влізши у польську владу, зініціювало вторгнення у наші землі, коли ми стали слабкими, аби посередницьке юдейство з окупованих українців знімало останню нитку, збиткуючись, заставляючи платити навіть за вхід до церкви, аби охрестити немовля, чи вінчати український шлюб, і тоді Хмель топив цю погань у Дніпрі. Саме кремлінське юдохазарство після ДСВ віддало українські території полякам, аби їхніми руками очистити терени від українців пасифікацією, операцією «Вісла», знищуючи життєву основу опору українців юдокремлінам-більшовикам. Так само було віддано Чехословаччині етнічні землі за Карпатами, які входили до Чехословаччини як автономні, — Пряшівський район, південні від лемківських польських- відроги Карпат, аж до Бардейова і далі на захід. Лише словаки не нищили український етнос силою, а поступово асимілювали. Хоч там теж була після війни червона влада, але грубою силою не посміли, зі словаками ми не конфліктували. Саме юдобільшовизм створював псевдоукраїнські бойові загони на Волині, де тоді було фактично безвладдя, котрі і почали першими провокації на обидві сторони зі звірячими вбивствами мирного населення, що затим, по закону помсти, розкрутилося у Волинську трагедію. А лондонський «західний» юдобільшовизм, який не має кордонів і знаходиться по обидва боки ніби антагоністичних світів, створив «Армію Крайову», яка «зачищала» українців і наших братів по крові литовців. Саме юдобільшовики — і не має значення — у Польщі чи у Московії — організували знищення проукраїнської, в основному, еліти польської влади у Смоленській авіакатастрофі, з котрою Україна вже почала зближення і взаємопорозуміння. І саме вони, інтернаціоналісти, прийшовши після цього до польської влади, замовчали цю страшну трагедію, «спустили на гальмах», хоча мали би бити у всі міжнародні дзвони, і зламали у своїх цілях налагоджену співпрацю України і Польщі згідно зі своїми правилами «розділяй і владарюй». Саме вони володіють всіма медіа і впливають на суспільну думку, у тому числі на позицію і чесних депутатів Сейму. Котрі, між іншим, спромоглися в антиукраїнський закон, зініційований їхніми містечковими, втиснути дезавуацію брехні юдейства, котре із ката завжди брехнею хоче виглядати як жертва. Ми цього не зробили до сьогодні – у т.ч. з брехнею про Бабин Яр. Мало того, дозволили президенту Ізраїлю звинуватити українців з трибуни українського парламенту, під звуки шофара, у започаткуванні міфічного «Холокосту» з міфічної участі українських поліцейських у міфічному розстрілі євреїв у Бабиному Яру. Ми повинні докласти зусиль, щоби антиукраїнським зусиллям «зацікавленої» групи у Польщі протиставити проукраїнську силу у Польщі, а така є, а не брати це на себе і тим посилювати конфронтацію. Звичайно, свою відповідь вимушені дати, але водночас маємо шукати шляхи до стримування напруги на наших західних кордонах. З йоббиками ясно, — там компромісу не може бути, тюрки мадяри( а це башкири, ханти-мансі) знають, що прийшли на наші слов'янські землі зі сходу. Тому верещать. З татарами чомусь мовчимо, заковтнули дику несправедливість, коли шахраї Банкової у змові з татарськими шахраями проголосили корінними прийшлі на наші історичні таврійські землі кочовою дикою татарською ордою, що продала юдеям-работоргівцям Кафи два мільйони українців, вятих під час набігів у полон, зруйнувала пів-України разом з бусурманами-сельджуками і сьогодні Таврику(«Крим») бачать виключно як «відновлення татарської державності» — Кримського Ханства під протекторатом османської Туреччини і «повернення,» як каже Чубаров — 4-6 мільйонів «кримських татар з Туреччини». Поляки є слов'янами і ми можемо ставити щит з мечем лише тоді, коли буквально всі можливості до порозуміння використано. Це важко, бо багато крові з обох боків, Але маємо знати і довести їм, хто нас зіткнув. І хто є спільним ворогом. Наскільки це можливо. Згоден — нам треба не допустити, щоби Польща стала для нас фатальним фактором. Кров — велика річ. Основна. Треба тієї спільної крови дотримуватись, намагатися не розхлюпати безповоротно. Чужа ж кров ніколи нам дружньою не буде. А саме зпаплюжити кров намагаються у всі часи ненависники єдиногенетичної крові — інтернаціоналісти.

*********************************************************************************************************************************************
Только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут оставлять комментарии.