Оцінка стратегічних ліній варіантів україно-російських відносин, наслідків з огляду останніх подій

Наﹶперше – блокада цинічного кривавого ґешефту старозавітної братви, яка у всі часи і у всіляких обставинах, а особливо під час війни, чинить собі вигоду, викрила справжню ситуацію, остаточно показала дійсну позицію української влади як непатріотичну, прокремлівську і жадібну. Пояснила давно інстинктивно відчувані, а частиною українського суспільства і усвідомлені поведінкові моменти від української влади, як антиукраїнські. Як по здачі Криму, як по організації і фінансуванні Гіркіна і оберіганні його від знищення, як по здачі Донецька, Луганська, вбивства українців за домовленістю з Кремлем у котлах та інших воєнних операціях, фізичного знищення патріотів, нейтралізація їх у тюрмах – посаджено 1440 атошників, 10 тисяч 200 кримінальних, теж зфальшованих справ проти них є у «роботі» сьогодні. Владою знищено, ліквідовано добровольчий рух, здійснюється колосальний пресинг на волонтерів, робиться все, аби обмежити роботу журналістів на фронті. Корупція досягла фантастичних меж, вже не просто обкрадання, а повне обдирання народу довели більшу частину людей до злиднів. Ми вже на очі бачимо цілеспрямований геноцид українців сіоністською сектою в українській владі. Про що говорив і харківський рабин Ходос. Ця братія намагається знову звалити в купу Україну і Росію і володіти ними, грабуючи, використовуючи і нищачи їх.

Отже, маємо: блокада, яку почала була Свобода з автофур в Закарпатті і затим по всій Україні, це добре. До речі, Свобода у 2014 році внесла законопроект по забороні торгівлі з ворогом. Блокада рве зв’язки з ДНР-ЛНР, котрі нам у вигляді самостійного територіального свого анклаву намагається увіпхнути Кремль, легалізувавши прокремлінську бандитню ОРДЛО через місцеві, а потім і парламентські вибори. Тобто, ми дистанціюємося від цього анклаву. Одностайний істеричний вереск Кремля і Банкової показує, що це є добре для України, і погано для них, цих двох «еліт». План Кремля по анклаву зривається. Кремлю тоді лишається інтегрувати цей анклав у Росію, бо повернути Україні – совєцкій россійскій народ путіна не зрозуміє. Не в традиціях програвати в шахрайських маніпуляціях. Але повної інтеграції ОРДЛО в Росію не вийде, важка промисловість совєцького рівня Донбасу сьогодні буде тягарем. Та й вона, ця промисловість, є розірвана з сировинними базами на вільній території України, зокрема з Криворіжськими і іншими Дніпровськими кар’єрами і збагачувальними комбінатами, яку будувалося як єдину інтегральну систему. Шахти Донеччини Росії не потрібні, бо Кузбас дає відкритим способом вугілля у кілька разів дешевше по собівартості. Унікальних для Росії сортів вугілля на Донеччині немає. Росія закрила всі невигідні шахти донецького басейну на Ростовщині, лишилася поки що робочою, здається, одна. ОРДЛО є для Росії ще одним чемоданом без ручки і його чекає доля Придністров’я. Психологічний і соціальний стан мешканців буде негативістським і депресивним у всій перспективі окупації. Реформа економіки Росії з совкового рівня на сучасний в принципі неможливий, Росія назавжди застрягла у минулому у всіх відношеннях. Це для нас добре для майбутнього. Хто там прочистить собі мізки – зостанеться, інші переповзуть з Донбасу углиб Росії, коли ми його звільнимо. Те ж саме у Таврії(т.з. Криму).

Що повинна робити Україна – зосередитися на реформах. Ми маємо колосальний потенціал і без ОРДЛО, з якого насправді ніяких поступлень у Держбюджет у війну не було, і здатні модернізувати дуже швидко Україну, її економіку. Але для цього потрібно, аби до влади прийшли патріоти України. Окуповані наші території ніхто у світі ніколи не визнає за Росією(Північна Корея, Венесуела, Куба… – не зараховується) і раніше чи пізніше ми їх повернемо. З іншими, відібраними у нас юдобільшовиками раніше, при створенні гетто СРСР.

Банкова, у чисто талмудистських традиціях, при повній відсутності совісті(п’ятикнижжя її відкидає, як те, що заважає досягненню цілей), стоячи вчора проти блокади і продовжуючи торгівлю на українській крові з ворогом, наступного дня вже блокаду очолила. Не можеш подолати – очоль. Так рекомендує П’ятикнижжя. Нічого нового. Совість при цьому, репутація, слово, гідність, авторитет… все це нічого для них не варте. Вони елементарно через це перейдуть. Тому вони досягають для себе багато чого, бо роблять те, на що не піде нормальна людина, у якої є межа, чого робити не можна. А ці, відчувши, що вся Україна знову піднімається проти сатанізму, відчувши запах горілих шин перед своїм порогом, як дволикий Янус, як перевертні, перевернули своє обличчя на заднє. Перелякавшись народу, що почав повставати по всій Україні проти насилля над блокадниками і взагалі проти цієї влади. Банкова у страху залізла за прийомами у свій старозавітний саквояж і дістала традиційний сіоністський прийом: очолити рух народу… проти себе. Чим шокували ЄС і США.

Увечері була бризкала слиною проти, а вранці вже за. Це дійсно трохи понизить, притишить на цей момент ступінь напруження у суспільстві, народний гнів, нейтралізує мотив, підставу для негайного скинення влади, але це вже ненадовго, автоматичний процес самоліквідації банди вийшов на фінішну пряму, повернення не буде. Накопичено колосальний потенціал для чину і помсти. Справа тільки часу і форми. Та не сподівайтеся, що ці роблять те, що говорять. Як ми знаємо – зовсім протилежне. Тому потяги туди-сюди ходять, чиниться жорсткий режим доступу до лінії розмежування, аби не можна було контролювати транспортні артерії. Але добровольцям-блокадникам, «освяченим великим дозволом блокувати» тепер зелене світло. Вони можуть на цей «дозвіл» посилатися. А ще і редагувати в сторону повної блокади, а не в режимі «порядку пропуску вантажів» від Кабміну — в межах «забезпечення безпечного і надійного функціонування паливно- енергетичного та металургійного комплексів України, нейтралізації загроз економічній безпеці України та мінімізації їх наслідків для економіки та бюджету України».

Тому першочергові завдання для українців такі: зміна влади на патріотичну, деокупація України – мовна, ментальна, від п’ятої колони і іммігрантів через перепаспортизацію, реформа країни у всіх сферах, творення економіки останнього покоління, формування реальної сучасної армії з сучасною зброєю, і порятунок української природи.

А у міжнародних переговорах з партнерами щодо окупованих територій ми маємо ставити тільки два питання:

1. Коли якнайшвидше звідти почне забиратися Росія, а ми – встановлювати контроль над своїми кордонами.
2. Як і на протязі якого часу Росія виводитиме свою п’яту колону з України до своїх лісів-боліт і за свій рахунок облаштовуватиме її – забезпечуватиме житлом і роботою. А це мільйони 43-хромосомних українофобних рускомірних кацапів. Нам вони, ці гальма, не потрібні, так чи інакше ми їх позбудемося.

_______________________________________________________________________________________________________________
Только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут оставлять комментарии.