Світанок в огнях наступає, Свароже сонце всіх нас єднає.

Культура: Світанок в огнях наступає,  Свароже сонце всіх нас єднає.

Карпатський поет та громадський діяч Сидор Григорович прогнозує початок кардинальних змін та стрімкий розвиток української нації в 2016 році.

О боже наш, ми твої діти
Тай доки маєм так терпіти
За що ж нас мають убивати
Оці московські супостати

Пора вставать брати, та й брати
Ту нечисть з хати вичищати


О краю мій краю
Любі мої гори
Вкриті ви лісами
Ви мої простори

Ти наш любий краю
Всі ми твої діти
Яси так гадаю
Мов польові цвіти

Зранку розквітаєм
Сонце нас ласкає
Алеж не звідаємо
Що же нас чекає

Вночі на травичку
Роса осідає
Трава цю росичку
Щиро так ковтає

Світанок в огнях наступає
Свароже сонце всіх нас зєднає.

Вартує ознайомитись з працями нашого побратима Василя Кобилюха


Василь Кобилюх вивчав життя і творчість великих українців, називаючи їх «суцвіттям української духовної величі», зокрема Івана Франка, Лесі Українки, Григорія Сковороди, Олександра Кошиця, композиторів Миколи Лисенка і Максима Березовського, Марусі Чурай, княгині Кунгути (дружини чеського короля у ХІІІ ст., яку знала вся Європа), Івана Гончара… За допомогою санскриту мовознавець досліджує прадавню медицину, астрономію, найдавніші вірування українців, історію і культуру України, походження українських слів…

Василь Кобилюх — автор книг «Українські козацькі назви у санскриті» (2003), «167 синонімічних назв Землі у санскриті (2009), «Душа Японії: айни очима українця і санскриту (2010), «Праукраїна і Санскрит» ( 2011).

А напередодні 80-річного ювілею вийшло нове велике дослідження вченого «Музика Праукраїни та її відлуння у санскриті» (2015), яку він присвятив знаменитій українській поетесі та композиторці ХVІІ ст. Марусі Чурай, що прославила козацьку Україну піснями. У книзі санскритолога зібрано багатий матеріал на основі археологічних знахідок, досліджень, тлумачень із санскриту про українську пісню і відомих співаків, музику і музичні інструменти, а також про народних співців української історії — кобзарів.

У своїх працях вчений доводить, що українська мова формувалася у Х–ІV тисячоліттях до нашої ери. Тому походження найважливіших слів варто шукати саме у санскриті, а не у німецькій, турецькій, грецькій чи ін. мовах світу, які виникли значно пізніше. Найбільшим свідченням того, що праукраїнська мова поширилася по всій земній кулі є топоніми (які у нас постійно намагаються підмінити!), гідроніми, корінні слова, які збереглися і до сьогодні. Досліджуючи санскрит, Василь Олексійович доводить, щонайдавніші вірування нашого народу сягають давнини 150 тисяч років! Автор описує найважливіші історико-археологічні відомості про Атлантиду і нашу Праукраїнську державу, про її наукові досягнення у вивченні математики, географії, мовознавства, хімії, філософії, релігії, садівництва, мореплавства, астрономії, рільництва тощо. «У VІ тис. до н. е. наш народ уже вживав слова козацького називництва… булава, отаман, гетьман, шабля, кіш, чета, козак», — пояснює дослідник.

Пан Василь стверджує, що Атлантида, яку вчені шукають понад 100 років, — це Карпати і Подільські висоти, які не поглинув потоп. Українські колискові, обрядові пісні сягають давнини щонайменше 40 тисяч років! Єгипетські піраміди — вторинне явище; у Криму і Сербії є піраміди, збудовані раніше. Він розповідає про лікувальну силу санскриту — найдосконалішої, гармонійної первісної мови.

«Наші предки жили у непорушному єдиномовному просторі до 375 року н.е. – першої навали монголо-китайців, котрі знищили Середньоазійські праукраїнські держави – Кушанію, Бактрію, Хорезм тощо, зменшили панування українського слова та праукраїнців у 40 разів порівняно з кордонами сучасної України. Саме тоді наші предки втратили зв’язок з Індією, забули про нашу прамову-санскрит, бо залишилися без учителів-брахманів – провідників до Всевишнього, до найсвятішої ідеї нації – Незалежності. А все тому, що обірвався зв’язок поколінь. Українська праісторія без підтвердження у санскриті – не історія, нею будь-хто може маніпулювати», — говорить Василь Олексійович, який через санскрит знайшов ключ до вивчення історії і мови України.

Протистояти занепаду і бездуховності, спричинених глобалізацією, Василь Кобилюх бачить у законах та заповідях нашого народу, які введені у найдавніші книги світової мудрості «Ріґведі» («Мудрість нащадкам», автор мудрець Агастій), «Самаведі» (наука про народне мистецтво), «Атгарваведі» (тут сказано, що Божу ласку отримує той, хто визнає Його триєдине перебування на Землі, вміє створювати добро й красу для довкілля і навчає того вміння свого ближнього), «Аюрведі» (наука про оздоровлення людини), «Дганурведі» (наука про військову справу), «Чапаведі» (наука про зброю, догляд за нею, її виготовлення), «Брахмаведі» (наука про пізнання світового Духу через високу розумову духовність кожної особистості).

«Територія України, окрім того, що стала колискою культури людства, є ще й розумовою інстанцією Планети. Українці проявили себе у різних сферах: від рільництва до розчеплення атома (Іван Іваненко) і винаходу комп’ютера (Михайло Кравчук)… Вже 25 тис. років тому наші предки їздили на возах, запряжених волами по всій Європі. У 5508 році праукраїнці замінили календар за місячним циклом на новий – Трипільський – за сонячним циклом, за яким жили до прийняття християнства (цей календар й досі діючий в Ірані). На той час учені нашої землі вже мали астрономічні обсерваторії, знали математику і зуміли обчислити орбіту Землі та Місяця з точністю до 0,4 секунди, назвали знаки Зодіаку…

Українці неодноразово рятували, часто й ціною своєї крові, Європу від татаро-монгольської навали, від турецької неволі і комуністичної «всесвітньої» революційної асиміляції, — розповідає вчений Василь Кобилюх. — Відтак, місія українців — зберегти все найсвятіше: національні символи, традиції, мову й не дозволити чужинцям скупити українські землі. Бо якщо занехаємо це, то завдамо не лише собі, але й людству значної шкоди. Ми не дозвольмо ворогам споїти себе алкоголем і притупити розум. Вони намагаються нам втовкмачити, що любов до випивки – це наша давня прикмета. Нічого подібного! Зважте, українські матері ще співають дітям колискові!.. Наша Галина Гнатівна Хоткевич вела у Франції курси, на яких навчала вагітних француженок українських колискових, народних пісень. Ефект був колосальний! Доведено, що слухаючи колискову дитина краще розвивається… Завдяки вивченню санскриту ми пізнаємо краще себе, свій край».

Повернути споконвічні, прадавні назви, наголошує Василь Кобилюх у своїх книгах — вкрай важливо. Санскрит для України, підкреслює дослідник, — «це величаве і світле геніальне минуле української нації, її мови та культури… І тільки санскрит виведе життєпис нашого народу на широкі світові простори, повні світла і свободи.»





.
Только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут оставлять комментарии.