Степан Галябарда - сила духу повсталих українців зробила неймовірне.

Блог пользователя  Роман Франкович: Степан Галябарда -  сила духу повсталих українців зробила неймовірне.
У нашому часі будь-яка позитивна новина є підставою для того, аби пов’язувати з нею надії, сподівання на краще та світле. Це надзвичайно важливо для народу, який зараз воює із окупантом, намагається якось влаштуватися серед воєнних та економічних негараздів, подолати певне розчарування після революційної ейфорії. «Все так не буде!», – цей мудрий галицький вислів, як ніщо, добре лягає у наш вітчизняний контекст.

А ще цю пору, – воєнну, трагічну, але, як недивно, доволі оптимістичну, – найгостріше, мабуть, відчувають поети. Можливо, не всі поетичні рядки в історії світового красного письменства присвячені порі змін, але левова частка натхнення, творчих задумів, як на мене, – не поета, припадає саме на такі часи. Зрештою, про це в інтерв’ю IA ZIK розкаже відомий поет-пісняр, автора десятків популярних хітів української естради Степан Галябарда.

«Сьогодні є нові теми, є нові пісні»

– Пане Степане, тож чи направду позитив, – яким він би не був, навіть серед воєнного лихоліття, – є джерелом натхнення для поетів? Чи, може, для вас особисто це не є визначальним, коли йдеться про натхнення?

– За всіх не скажу, але, як на мене, то для професійного поета немає принципової різниці, у якому часі він пише. Будь-яка, навіть непримітна деталь нашого з вами життя може стати причиною надій, натхнення, пробудження, сподівань на світле. Чимало пісень і поезій написано саме у такі миттєвості – і про кохання, і про жінок, і, звісно, про любов до рідної землі.

– Поговоримо про пісню. Саме вона зробила вас відомим, саме вона, як кажуть, є душею народу. Іноді мені видається, що пісня є для українця своєрідною формою реакції на те, що відбувається, причому реакції моментальної, на кшталт публіцистики. Зараз в ефірі чимало нових патріотичних шлягерів, пісень на теми війни. Чи є такі у вашому доробку?


– Пісня справді один із тих зображальних засобів людської душі і людських емоцій, які несуть моментальну, компактну і короткотермінову реакцію на події. Бо поезія – дещо інше. Написані вірші не завжди можна оперативно опублікувати, або ж хутко знайти масову аудиторію для прочитання. Пісня ж розлітається миттєво, особливо коли вона справді про наболіле, якщо насправді про проблеми, які болять, якщо вона боронить щось, стверджує або заперечує щось, тоді її підхоплюють. Якщо говорити про війну, то такі пісні звучать і є популярними не тільки у зоні бойових дій (хоча митці, які пишуть зараз про війну, про загарбницькі дії Москви, прагнуть, перш за все, донести власні твори до наших воїнів на передовій, аби підтримати бойових дух). Такі пісні стають надбанням усього народу, бо тих же бійців чекають удома, в тилу, а, отже, живуть їхніми переживаннями та емоціями.

Я також, починаючи від витоків незалежності, намагався працювати у військовій тематиці, бо на той час у царині військової пісні ми мали тільки стрілецькі та повстанські. Радянські ж перетворилися на ідеологічний, непотрібний мотлох. Отак народилися мої «Стрілецький романс» у виконанні Назарія Яремчука, «Генерали», багато пісень про військових льотчиків тощо. А сьогодні… Сьогодні є нові теми, є нові пісні. Ось з відомим композитором Василем Волощуком ми написали «Стій, враже!», «Не продай Україну зайдам», «Небесну сотню». Ще кілька пісень зараз у роботі.

– Кажуть, що коли говорять гармати, то музи мовчать. У кожного поета, письменника, зрештою, кожної людини бувають періоди душевної кризи, коли світ видається немилим, надії – несправдженими, майбутнє – невизначеним і від того лякаючим. Як даєте собі раду ви особисто з такими речами?

– Ви знаєте, я за собою не зауважував аж такої зневіри. Кожна епоха має свої виражальні засоби. Пам’ятаємо початки незалежності – які були оптимістичні слова, гасла, високі людські емоції! Тепер – інший час, інші почуття, – зокрема, ненависть до ворога, який прийшов у наш дім, – отож, попри таку трагічну тематику, я намагаюся вселяти віру (і в себе, і в слухачів) у те, що все так не буде, що ми переможемо. Переможемо тому, що знаємо історію свого народу, який сотні років поспіль намагалися знищити, але де вони тепер, – наші супостати? Здавалося б, – у нас не було армії, зброї, та сила духу повсталих українців зробила неймовірне. Ми ж захищаємо свій дім, свою Батьківщину.
Читайте більше тут: zik.ua/news
Только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут оставлять комментарии.